You are viewing
yell_ka's journal
![]() | |
|
А над цією грою я працювала близько двох років, але вийшла вона, коли я вже пішла з компанії. http://www.nevosoft.ru/review/game-Const ![]() |
|
![]() | |
![]() | |
![]() Певним чином, теж моя творчість. Якщо бути відвертою, з момента початку співпраці з видавцями це була радше не розробка, а така собі маленька війна. Але врешті ми її здали. За час підготовки цієї гри до запуску(півтора роки, подумати лишень!) ми встигли зробити ще чотири гри. Ми вже й не сподівалися, що наш перший проект в цьому жанрі колись дістанеться публіки. Зрештою, я навіть не впевнена, що цей реліз не є для нас поразкою, а не досягненням. Але - реліз. Тож, любі мої, якщо є серед вас прихильники hidden-oject ігор, насолоджуйтесь. http://www.bigfishgames.com/download-gam |
|
![]() | |
|
Строкате плетиво обізнаних морфем Затягую, стискаючи щільніше - І, наче світла дня, боюся тиші, Шукаю гарячково тіні тем, Все більш ховаюсь в гейманах й дега. Та що сильніш мереживо плекаю, Тим яскравіш назовні проступає Крізь шкіру слів розхристана жага... |
|
![]() | |
|
...І за півкроку до жданого розпачу Я роздивилась привітно примружені, Ніжно утомлені, звільнені досхочу Стиглі дороги із зони відчуження. Де, перед ким, у чому завинила я, Що торний шлях, насміхаючись нібито, Геть відкидає усі перевтілення, Тільки лишає безодню-колибу ту... Чом я бажаю хитнутись - і тішитись, Хмарами вкритися знову, як вовною, Чом я боюся і прагну так знищення? ...Тихо "Дівчисько!" до мене промовлено... |
|
![]() | |
|
У повню, у повінь Почну свою сповідь: Розсиплюсь, розтану У стиглих словах. У повінь, у повню, Півфразами повна, Розтративши ману - У всіх на очах (У повню, у повінь, Хитаючи човен) Всі маски, всі ролі Скидатиму вниз. У повінь, у повню Розкриюсь - і змовкну, Як паростки долі На денцях валіз. |
|
![]() | |
|
Тихими очима Подих мій підхоплюй, Пасмами волосся Мого огорнись. Може, тобі зимно? Йди до мене, змоклий! Дай-но твої коси Висушу. Всміхнись. Де тебе, мій білий, Де тебе, мій любий, Молода звитяга Кликала-вела? Дам тобі я сили. Поцілуй лиш в губи - І вперед, за стягом: Хай тріщить імла. Я тебе розраджу, Я тебе зігрію, Заберу турботи, Зілля міці дам. Посміхнусь. Не скажу, Як я ледь жеврію, Доки ти в поході. Доки я не там. |
|
![]() | |
|
Сходи. Напрочуд довгі. Напрочуд Марні. Безглузді. Та не зупинитись. Йтиму - де дітись? За мною почет - Нащо? Чи друзі Тут мусять з'явитись? Йтиму. Де дітись? Жодна рослина Шлях не обірве - Ці сходи безкраї. Вгору і вниз. Через роки й години. Впасти б у прірву - Та й прірви немає. |
|
![]() | |
|
Такі непевні рухи кволих, Навдивовиж вершкових пальців - І наче нитка калинова На пердпліччі, до зап'ястя. В очах змарнілих тане посміх, На скроні дика крапля грає... І вже холодна сита постіль, І журавель за небокраєм... |
|
![]() | |
|
Я стисну очі і розлющу пальці. І тільки пучками побачу візерунок, Що вміє дотиком поставити тавро. В твій капелюх поверну півняче перо - І прожену настирну думку про рахунок, Що виставляє мій Великий Здрайця... |
|
